20 червня у 83-річному віці померла український науковець і громадська діячка, професорка, доктор біологічних наук, міколог, завідувачка відділу мікології Інституту ботаніки імені М. Г. Холодного НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України, член-кореспондент НАН України Ірина Олександрівна Дудка.
Ірина Дудка досліджувала еколого-систематизовані групи водних грибів, видове різноманіття грибів. Брала участь у формуванні наукових засад поверхневого та глибинного культивування їстівних грибів. Керувала проектом із комп’ютеризації мікології, гербарію, вивчала мікобіоту заповідників України.
Департамент екології Закарпатської ОДА висловлює глибоке співчуття родині, близьким та колегам Ірини Олександрівни Дудки з приводу великої втрати для наукового світу та рідних людей.
Життєпис.
У 1952 р. Ірина Дудка вступила до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, який закінчила в 1957 р., отримавши диплом з відзнакою за спеціальністю «біолог-ботанік, вчитель біології та хімії». Спочатку вона працювала на кафедрі нижчих рослин біологічного факультету Київського університету, а в 1958 р. перейшла на роботу до відділу фізіології грибів Інституту мікробіології АН УРСР. У 1959 р. Ірина Олександрівна вступила до аспірантури Інституту ботаніки АН УРСР, з яким з того часу пов’язане все її наукове життя.
Свою наукову кар’єру розпочала під керівництвом професора С. Ф. Морочковського, який тоді очолював відділ мікології. Об’єктом вивчення Ірина Олександрівна обрала водні гіфоміцети України і незабаром стала одним з провідних дослідників цієї маловідомої на той час групи грибів. Ще в 1963 р. І. О. Дудка була зарахована на посаду молодшого наукового співробітника лабораторії мікології (так тоді називався відділ мікології), а аспірантуру закінчила в 1964 р. У наступному році вона блискуче захистила кандидатську дисертацію «Водні гриби південної частини Київського Полісся». Науковий потенціал Ірини Олександрівни був таким очевидним, що вже в 1966 р. її було призначено на посаду старшого наукового співробітника лабораторії мікології. Згодом, у 1972 р., ще кандидатом біологічних наук, Ірина Олександрівна була призначена виконуючою обов’язки завідувача цієї лабораторії (згодом — відділу мікології), а після отримання в 1978 р. ступеня доктора біологічних наук була затверджена на цій посаді. З тих пір Ірина Дудка успішно керувала відділом.
Вже на початку наукового шляху Ірина Олександрівна виявила широкі наукові інтереси. У 1964-1967 роках її залучили до роботи над першим в Україні «Визначником грибів України» (в семи томах), видання якого завершилося в 1979 р. Працюючи під керівництвом проф. М. Я. Зерової (завідувачки відділу з 1963 р.), вона брала активну участь у підготовці до друку І та III томів «Визначника». Пізніше, у 1983 р., за цю фундаментальну працю І. О. Дудка у складі авторського колективу була удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. Попри значне завантаження, пов’язане з написанням «Визначника грибів України», Ірина Олександрівна продовжувала вивчати водні гіфоміцети України.
Ґрунтовні дослідження водних грибів стали основою її докторської дисертації «Водні гіфоміцети. Систематика, морфологія, екологія, географічне поширення та можливі шляхи виникнення», яку вона захистила в 1978 р.
Надзвичайно важливою галуззю наукових досліджень, які виконувалися за безпосередньою участю, а пізніше і під керівництвом Ірини Олександрівни, стало вивчення проблем штучного культивування вищих базидіоміцетів. Вперше до цих досліджень І. О. Дудка долучилася ще в 1965-1966 роках, коли була співвиконавцем теми «Дослідження та розробка ефективного методу масового культивування водоростей і вищих грибів як джерел білка і вітамінів». Під час виконання цієї теми отримано нові штами кількох видів вищих базидіальних грибів, а також зібрано численні відомості про особливості їх культивування. Значення цієї роботи, незважаючи на перші скромні результати, було величезним, оскільки вона була початком розвитку цілої галузі досліджень, яка й нині становить надзвичайно вагому частину наукових розробок відділу мікології.
Інтенсивні дослідження в галузі культивування грибів в Україні розпочалися у 1976 р. з виконання теми «Отримання та інтродукція в культуру нових продуктивних та вірусостійких штамів шампіньйона двоспорового та інших їстівних грибів», одним з відповідальних виконавців якої була Ірина Олександрівна.
Під її керівництвом отримано ряд авторських свідоцтв на винаходи. У 1981 р. за серію праць з розробки наукових основ поверхневого та глибинного культивування їстівних вищих базидіальних грибів вона разом з колегами стала лауреатом премії ім. М.Г. Холодного НАН України. За цикл праць «Створення наукових основ глибинного культивування їстівних грибів і розробка способу одержання цінного харчового продукту» І.О. Дудка, яка очолила авторський колектив, була вдруге удостоєна Державної премії України в галузі науки і техніки. Цей цикл став підсумком багаторічних наукових досліджень онтогенезу, екологічних і фізіолого-біохімічних властивостей групи грибів, перспективних для біотехнологічного використання. Зазначимо, що теоретичне обґрунтування різноманітних аспектів глибинного культивування їстівних грибів забезпечило можливість створення в Україні сучасного способу виробництва цінного грибного продукту на основі вітчизняних штамів.
Одним з провідних напрямків наукових досліджень І.О. Дудки було вивчення різноманітності грибів та грибоподібних організмів України. За останні десятиріччя вона була керівником (або співкерівником) і безпосереднім виконавцем ряду наукових тем Інституту, присвячених цій надзвичайно актуальній проблемі.
Ірина Олександрівна Дудка пішла із життя 20 червня 2017 року у м. Київ.