25 лютого під головуванням в.о. голови ОДА Олексія Гетманенка відбулося засідання з питань роботи Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса та проблемних питань, що потребують першочергового вирішення. У засіданні взяли участь начальник Басейнового управління Олег Кисіль, директор департаменту екології та природних ресурсів Юрій Шпонтак, фахівці галузі.

Щороку 2 лютого весь світ відзначає День водно-болотних угідь, аби ще раз привернути увагу громадськості, представників влади та бізнесу, до проблем збереження цих унікальних екосистем.

Основні положення щодо захисту водно-болотних угідь міжнародного значення були закріплені 2 лютого 1971 року підписанням Рамсарської конвенції в іранському місті Рамсаре. Тоді її підписали 18 країн. Цей документ став першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Наразі до Конвенції приєдналися вже 170 країн світу, серед яких і Україна, де мережа водно-болотних угідь міжнародного значення нараховує 50 територій.

10 січня, в.о. голови Закарпатської облдержадміністрації Олексій Гетманенко та директор департаменту екології та природних ресурсів Юрій Шпонтак провели нараду стосовно діяльності національних природних парків області та Карпатського біосферного заповідника.

У середу, 8 січня, в облдержадміністрації відбулося обговорення проекту рішення обласної ради «Про затвердження Стратегії управління відходами у Закарпатській області до 2030 року» під керівництвом в. о. голови облдержадміністрації Олексія Гетманенка за участі народного депутата України Ігоря Кривошеєва та директора департаменту екоресурсів Юрія Шпонтака.

Чорний лелека (Ciconia nigra L.) ще донедавна був одним з найменш вивчених видів птахів в Україні. Потаємний спосіб життя, низька чисельність виду поряд з її нестабільною динамікою та висока вартість досліджень тривалий час не давали змоги розробити дієві заходи з охорони виду.

Сьогодні існує реальна загроза істотного скорочення чисельності виду, внаслідок кількох основних причин. Насамперед, це спосіб ведення лісового господарства, який на практиці не передбачає збереження місць гніздування рідкісних видів, серед них і чорного лелеки, навіть у гніздовий сезон; постійне зростання антропогенного навантаження на лісові масиви (збір грибів і ягід), особливо в розпал гніздового періоду; зменшення кількості старих дерев, на яких лелека може влаштовувати гнізда.