Іршавщина по-справжньому мальовничий і неперевершений своєю унікальною природою куточок нашого краю. В межах території НПП “Зачарований край” залишились недоторкані “Букові праліси”, унікальне сфагнове болото “Чорне Багно”” та унікальний геологічний заказник “Зачарована долина” з найбільш відомим скелястим останцем “Смерековий камінь” і перші два об’єкти подані на здобуття ними міжнародного статусу.
“Смерековий камінь ” – місце паломництва багатьох туристів та скелелазів. Він найкрасивіший з багатьох скелястих нагромаджень на території Закарпаття. Тектонічні процеси Землі, зовнішній та внутрішній природні фактори надали йому форми смереки. Прирівнюють їх до смерек через висоту (від 20 до 100 м).
Смерековий камінь, дивовижний витвір природи, радує очі туристів та природолюбів. В усі пори року приходять сюди люди відпочивати, долати його висоту, намилуватись красою природи.
Листопад видався напрочуд теплим та сприятливим для осінньої подорожі. Такий шанс відвідати пам’ятку природи не могли проґавити спеціалісти департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської облдержадміністрації на чолі із директором Юрієм Шпонтаком та працівниками Національного природного парку “Зачарований край”. У погожу днину долати кілька кілометрів буковим лісом – суцільне задоволення. Неперевершені краєвиди, чудове цілюще повітря, дорогою зустрічаються джерела із гірською водичкою. Привал в урочищі “Зачарована долина”, де й височіють “кам’яні ребра” “Зачарованої долини”. Природа цієї місцевості дійсно зачаровує. Тихо шумлять вікові дерева буку, а з-під каменя витікає джерело із смачною мінералізованою водою. Це геологічна пам’ятка природи – один із найкрасивіших куточків нашого краю. Чудово описує цю місцину, відомий краєзнавець Закарпаття Петро Сова: “Природа тут перевершила саму себе. Дика ущелина з фантастичним нагромадженням скель, з поодинокими брилами, що ніби розбрелися по ній, сповнена таємничого мовчання. Під стрімчаком без упину шумує невгамовний Яловий Потік, спадаючи каскадами по кам’яних порогах. А зліва від нього, на схилі гори, зяє невеличка печера. В ній струменить мінеральне джерело. Навпроти ж, під лівим берегом Ялового Потоку, – інше джерело, вже не мінеральне, а з чистою, мов кришталь, і холодною, як лід водою”. Існує легенда про те, як смерека перетворилася у камінь, коли лісоруби прийшли рубати ліс – ніби природа захистила себе від знищення. Саме із цієї причини і дали назву у давнину Смерековий камінь.
Із тваринного світу тут зустрічаються бурий ведмідь, рись, куниця, борсук, лисиця, заєць та навіть олень. Багаті й надра землі: залізна руда, природні фарби, золоті розсипи, боксити, кіновар, будівельний камінь. А ще на шляху до Смерекового каменя зустрічаються лікувальні глини.
Хто хоч раз побував у цій Зачарованій Долині, той назавжди запам’ятає неповторні краєвиди, смак повітря і води із її надр. Восени по-особливому контрастує тут природа: на фоні жовтого опалого листя височіють кам’яні скелі покриті зеленувато-салатовим мохом, шумлять безлисті вікові гілляки буків, які своїм видом попереджають про наближення зимової пори…
Натхненний краєвидами фотокореспондент департаменту екоресурсів Остап Цапулич ловить неповторні миті подорожі, усмішки та умиротворені обличчя наймолодших подорожуючих. Усі ракурси та фокуси у фотооб’єктиві ідеальні… Подорож вдалася.
Смерековий камінь
Загальна фотографія на згадку